RSS FeedНовини

  • Поделиться в VK
  • Поделиться в Facebook
  • Поделиться в Google+
  • Поделиться в Twitter
  • Количество просмотров 250

5 грудня 2021 року

«Ми всі є учнями Олени Олександрівни Якуби». Людмила Сокурянська про найважливішу науку для суспільства – соціологію

«Ми всі є учнями Олени Олександрівни Якуби». Людмила Сокурянська про найважливішу науку для суспільства – соціологію

Ми не зупиняємось та продовжуємо нашу віртуальну подорож-знайомство з викладачами соціологічного факультету. Сьогодні, у межах проекту «Соціологічний зсередини», стажери прес-центру соціологічного факультету взяли інтерв’ю у доктора соціологічних наук, професора, завідувачки кафедри соціології нашого університету - Людмили Георгіївни Сокурянської.

Коли ви зрозуміли що соціологія, то є ваше покликання?

Коли я вступала до нашого університету на філологічний факультет, про соціологію ще ніхто не казав та не чув. У 1969 році був створений факультет громадських професій, а потім відкрилося відділення соціології на базі соціологічної лабораторії, яка була заснована завдяки зусиллям Олени Олександрівни Якуби. Мене надзвичайно це зацікавило, і я доєдналася до роботи цього відділення, при цьому перебуваючи на 4 курсі філологічного факультету. Таким чином я дізналася про соціологію, яка стала моєю другою любов’ю після філології.

Яким було ваше студентське життя? Чи є спогад, що закарбувався у пам’яті назавжди?

У мої часи було більше того, що відрізняє саме студентське життя від життя молоді. Кожен факультет мав свої пісні. Ми були згуртовані(навіть досі збираємося разом). Коли я навчалася в університеті, існувала певна традиція – кожен вересень їздити до колгоспів, де ми збирали картоплю, буряки тощо. Разом жили, готували їжу, працювали. Це викривало якості кожного зі студентів: хто ледача, хто навпаки працьовитий. Завдяки цьому ми ставали не просто групою, а справжнім колективом.

Також, ми багато подорожували. Найбільш мені запам’яталася мандрівка рікою Єнісей. 200 студентів і 165 викладачів відвідали острів Діксон; Карське море, на якому ще були льодовики; місто Норильськ, яке знаходиться за полярним кругом. Ця поїздка залишила настільки приємні та надзвичайні враження, що їх просто неможливо забути.

Ви віцепрезидент Соціологічної Асоціації України, викладаєте в нашому університеті, авторка багатьох наукових публікацій тощо. Чи не важко поєднувати все це?

Дійсно, часу вимагає кожна справа. Тільки-но закінчуєш працювати над однією, треба починати іншу. У мене дуже і дуже багато зобов’язань і як завідувачки кафедри соціології в нашому університеті, і як керівника школи молодого соціолога, і як віцепрезидента Соціологічної Асоціації України. Та не можу сказати, що мені не подобається, адже я отримую задоволення від своєї роботи. Якби її було б мало, я була б незадоволена собою.

Яким, на вашу думку, має бути соціолог?

Про це багато писали й соціологи-класики, й наші сучасники. Олена Олександрівна Якуба зазначала, що «Соціолог перш за все має мати якості борця». І це дуже важливо, адже попри усе, ми, як соціологи, маємо просувати свої дослідження, доносити до наших громадян результати цих досліджень, аби люди розуміли що, чому і як відбувається у суспільстві. Важливі компетентність, комунікабельність, цілеспрямованість. Не варто забувати про академічну доброчесність, якої навчають студентів з 1-го курсу, аби вони завжди посилалися на джерела у своїх роботах.

Дуже багато років тому я написала присягу соціолога, яка краще за усе говорить про якості та цінності справжнього фахівця. Її приймають на урочистій посвяті в соціологи.

Як ви вважаєте, чому існують люди, які вважають, що соціологи нічим значним не займаються і від них майже нічого не залежить?

Тут і наша провина, як соціологів. Ми маємо підвищувати свій рівень публічності, демонструвати суспільству що ми є і те, що ми робимо. Ми маємо доводити, що ми потрібні суспільству. Наше завдання донести думку, що громадськість не може існувати без соціології.

Наскільки відомо, ви є володаркою ордену княгині Ольги III ступеня. Що ця нагорода значить для вас?

Це відбулося з нагоди 215-річчя університету. Тоді я була у лікарні, дуже погано себе почувала, і дуже сумувала, адже за стільки років роботи в університеті, я вперше буду відсутня на святкуванні. Тоді мені зателефонував Віль Савбанович Бакіров та переконав, що варто приїхати на захід. Нагорода була дуже несподіваною. Я неймовірно вдячна своїм колегам, що вони дали таке подання на нагородження, мені надзвичайно приємно.

Щоб ви хотіли донести до студентів своє діяльністю як викладача? Які знання дати окрім тих, які передбачені навчальними курсами, котрі ви викладаєте?

Як і батьки, шкільні вчителі, так і університетські викладачі навчають своїм прикладом. Ми всі є учнями фундаторки вітчизняної соціологічної науки Олени Олександрівни Якуби. Те, чому вона нас навчила, навчаємо і ми студентів не тільки словом, а дією. У нас це виходить, адже багато випускників факультету, яким колись викладала я, тепер працюють в університеті на кафедрі соціології. Я перш за все не визнаю та не сприймаю невдячність, тому хочу аби студенти навчилися дякувати, і намагаюся власним прикладом демонструвати наявність цього почуття у себе.

Що надихає вас на плідну працю?

Студенти та спілкування з ними. І ті хто є зірочками, і ті, кого потрібно підняти до цих зірочок. Мене надихає будь-який здобувач освіти, і не важливо чи правильно він виконує ті чи інші завдання, адже потім ми виправляємо разом помилки.

З якою вашу роботою обов'язково потрібно ознайомитися кожному?

У мене є монографія «Студенчество на пути к другому обществу: ценностный дискурс перехода». Вона дуже велика, якщо її перекласти на формат аркуша А4 14,5 шрифтом вийде понад 900 сторінок. Там багато інформації про ціннісне поле особистості, про те як трансформувалося студентство тощо. Його можна доповнювати сучасними даними, аби дізнатися динаміку змін ціннісних орієнтацій студентів. Для мене ця робота є найдорожчою, я дуже довго над нею працювала.

Щоб ви порадили почитати, подивитися, а може і послухати студентам, окрім того, що передбачається навчальним курсом?

Я дуже люблю російську літературу XIX-XX століття. Раджу прочитати «Горе от ума» Грибоєдова, там дуже багато влучних цитат, які часто використовують у повсякденному житті, навіть не знаючи, що вислів звідти. Ще твори Бориса Пастернака, Йосипа Бродського. Також, мені надзвичайно подобається класична музика, вважаю, що уваги будь-кого заслуговує остання симфонія Чайковського. Особливими для мене є вірші, що покладені на музику – так вони краще сприймаються та запам’ятовуються. А загалом я бажаю студентам, як писав С. Маршак у своєму вірші-побажанні: «Пусть добрым будет ум у вас, а сердце умным будет».

Зайцева Софія,

студентка 1 курсу соціологічного факультету,

ОПП "Соціологія комунікацій, реклами та зв'язків з громадськістю"