Сайт університету
Факультети та підрозділи
Новини
113615 квітня 2021 року
ВІД РЕДАКЦІЇ: Олена Сергіївна МУРАДЯН, декан соціологічного факультету Каразінського університету перемогла у ХХІІ обласному конкурсі «Вища школа Харківщини – кращі імена» у номінації «Декан факультету». У конкурсі взяли участь 160 науково-педагогічних працівників із 30 закладів вищої освіти. Олена Сергіївна розповіла про переваги та труднощі у роботі декана, а також поділилася планами факультету на рік.
– За що саме, як вважаєте, отримали цю нагороду?
– Про це, звичайно, краще спитати тих, хто цю нагороду присуджував, та тих, хто від університету висунув мою кандидатуру. Я можу лише припустити, що це не є нагородою за щось окреме, а, скоріше, за сукупністю досягнень, що здійснені соціологічним факультетом під час мого керування. Сприймаю її саме так.
– Завдяки яким особливостям, на Вашу думку, соціологічний факультет Каразінського називають sociofamily?
– Цю назву почали використовувати студенти факультету, студентський актив одного з найбільших наших навчальних потоків. Це було особливе на той час покоління: вони були дуже щирими, відкритими, у доброму сенсі ініціативними та активними. Ці студенти у багатьох справах допомагали керівництву факультету і були дуже згуртованими у позанавчальній діяльності. Тому це слово – соціо-сім’я – виникло природнім шляхом: на факультеті справді почали складатися дуже теплі, майже сімейні стосунки. Наш факультет від початку своєї історії був згуртованим, але той час, про який йдеться, був досить складним; і тому підтримка, яку той студактив охоче надавав і студентам, і керівництву факультету, була безцінною. Але головним було те, що ті студенти – а багато хто з того студактиву сьогодні працює на факультеті або навчається у аспірантурі – буквально виховували наступні покоління. Саме тому словосполучення sociofamily, яке студенти почали використовувати в якості хештегу у соціальних мережах, було дуже швидко підхоплено викладачами та нашими позафакультетськими друзями. І адміністрація, звісно, також доклала зусиль, аби це словосполучення відповідало атмосфері дружби, згуртованості на факультеті. Інші факультети згодом теж почали використовувати аналогічні назви щодо себе, тобто студенти соціологічного факультету започаткували вже міжфакультетську традицію.
– Які якості має розвивати у собі декан, аби стати справжнім лідером факультетської спільноти?
– Мені не дуже подобається слово «лідер». Я без особливої поваги ставлюся до концепції «лідерства» як такої: не бачу в ній ані достатнього наукового підґрунтя, ані прийнятної моральної моделі. Якщо є лідер, обов’язково передбачається й маса, яку лідер веде за собою. Іншого сенсу я у цьому терміні не вбачаю, а цей сенс, близький до чи то сектантського, чи то фарерського, мене абсолютно не влаштовує. Тому я віддаю перевагу слову «керівник» як відповіднику російського аналогу «руководитель». А для того, аби бути справжнім, тобто ефективним керівником, треба не так вже й багато: треба працювати, радитися із колективом (у широкому сенсі, включно із студентами) і бути до нього уважним, надихатися досягненнями колег та надихати колег на досягнення. Додайте до цього набору терпіння та витримку (вони необхідні на будь-якій офіційній посаді та у роботі із будь-яким колективом), – і ви отримаєте ефективного декана.
– Як долаєте труднощі під час роботи?
– Про головні інструменти – терпіння і витримку – я вже сказала. Крім того, звичайно, треба вміти звертатися по допомогу до колег. Не можу сказати, що труднощів небагато, – це не так: робота декана взагалі пов’язана із багатьма труднощами, а сьогодні бюрократичний тиск, попри публічні заяви, кожного року збільшується, тому труднощі є. Але якщо намагатися не відкладати завдання на наступний тиждень та мати таких колег та студентів, які є в мене, то майже із будь-якими труднощами вдається впоратися.
– Які дисципліни викладаєте? Як вдається поєднувати викладання із роботою декана?
– Цього року я викладаю декілька дисциплін: «Соціологічна компаративістика» для студентів соціологічного факультету, міжфакультетську дисципліну – «Сучасні соціальні нерівності: очевидне та непомітне». Крім того, є дисципліна, що читається мною у двох варіантах – міжфакультетському та для соціологів: «Гендерні дослідження». Поєднувати вдається, але не можу сказати, що із легкістю. Викладацьку роботу я дуже люблю, це справжня соціальна творчість, але, на жаль, не все залежить тільки від мого бажання та ставлення. Тому перші роки роботи деканом мені нерідко доводилося переносити заняття або ставити заміни, оскільки саме на той час, коли у мене за розкладом були пари, часто призначали або нараду, або інші офіційні заходи. Але згодом я розпізнала алгоритм, і почала ставити свої заняття на перші пари (за можливості), оскільки, як правило, наради призначають пізніше. Зараз у дистанційному режимі, звісно, поєднувати викладацьку та деканську діяльність легше, але цього плюсу недостатньо, аби компенсувати усі мінуси «дистанційки».
– Як змінився факультет за час карантину?
– Навряд чи карантин пішов на користь будь-якому з факультетів нашого університету. Соціологічний факультет не є виключенням: карантин став для нас досить тяжким викликом, як для викладачів, так і для студентів. Не всі одразу зрозуміли, що дистанційне навчання залишається таким же (навіть складнішим для усіх) навчанням, і до нього потрібно підходити із чи не найбільшим рівнем відповідальності. Але головне, що навчання втратило важливу складову прямої колективної комунікації, – не тільки під час занять, але й між ними. Так, заняття відбувалися онлайн, перейшли до онлайну і кафедральні засідання, адміністративні наради; формально все зберігається, але втрачаються комунікативні стимули, колективні механізми моральної та інтелектуальної підтримки, які функціонували поза нашим усвідомленням і саме тому були дуже важливими. Факультет без щоденної присутності студентів став пустішим – це, мабуть, головна із неприємних змін.
Так, рік, що минув, видався парадоксальним: це був болісний рік, який приніс нам багато особистих втрат і гострих труднощів. Але при цьому рік для факультету виявився успішним з точки зору наукових та освітніх надбань. Ми самі його таким зробили, всупереч усім труднощам. Попри те, що події цього року щотижня провокували нас повернутися один до одного спиною, факультет вкотре показав свою кращу сторону: невичерпну здатність до підтримки, безмежний ресурс допомоги один одному.
Завдяки цьому ми пройшли цей рік, залишившись самі собою і багато чого досягнувши. Складний процес акредитації в дистанційних умовах завершили з відзнакою. Вимушене онлайн-життя адаптуємо під наші потреби: літні факультетські заходи провели, студентську наукову конференцію провели, зі школярами працюємо, з випускниками співпрацюємо.
І ми впоралися зі всіма складнощами, завдяки саме тим якостям, які свого часу зробили із нашого факультету sociofamily.
– Як заохочуєте студентську активність на факультеті?
– Знаєте, студентську активність навіть не треба якось спеціально заохочувати – треба не заважати і допомагати спрямовувати у певному напрямку. Наші студенти завжди демонстрували дуже високу і дуже різну активність – наукову, творчу, благодійну. Як я заохочую цю активність? Мабуть, таким же чином, як і всі інші викладачі нашого факультету. Коли студенти задають нам питання, ми відповідаємо; коли приходять по допомогу, допомагаємо. Коли питають, чи варто щось спробувати – подати кудись заявку чи провести захід, – я говорю: звісно, варто, обов’язково пробуйте, а ми надамо вам усю можливу допомогу. Якщо студентам не заважати, не блокувати їхню активність, то дуже швидко починають ефективно працювати студентські осередки і організації – як, наприклад, наше Студентське наукове товариство, яке під час карантину, коли навіть у багатьох викладачів опускалися руки, тільки підвищило свою активність, запровадивши нові формати заходів. Можу сказати, що ми із нашими студентами знаходимося у постійному режимі взаємного заохочення – і настільки вже звикли до цього, що навіть важко виділити якісь спеціальні засоби такого заохочення.
– Розкажіть про плани на найближчий рік?
– Цікаве і складне питання… Всього відразу і не перерахувати. Рік буде доволі насиченим. Так, є заходи, що з року в рік складають нашу повсякденність. Навчальний процес цього семестру проходитиме у нас у змішаній онлайн-оффлайн формі; ми намагаємося пристосуватися до нових умов нашого університетського життя, будемо продовжувати освоювати нові онлайн-платформи, сервіси та платформи дистанційного навчання, намагатися повернутися до більшої частини оффлайн-заходів. У планах – підготовка до зовнішнього міжнародного аудиту та акредитації освітніх програм.
Це буде насичений і на наукові заходи рік: ми готуємося у березні провести щорічну (вже 19-у!) Міжнародну наукову конференцію студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених «Соціологія у (пост)сучасності»; у квітні на факультеті пройде традиційна науково-практична конференція «Якубинська наукова сесія», присвячена пам’яті засновниці нашого факультету Олені Олександрівні Якубі. Цього року ми зосередимося на питаннях розвитку системи освіти в умовах пандемії. У травні факультет стане місцем проведення Школи молодого соціолога «Нові протоколи соціологічного дослідження: онлайн як спокуса та загроза»; ми готуємо лекції та майстер-класи, що будуть спрямовані як на теоретичне озброєння слухачів, так і на отримання ними практичних навичок.
Червень традиційно стане інтенсивним місяцем сесійного контролю та атестаційних іспитів, а також випуску студентів-бакалаврів, для яких підійде до кінця їх чотирирічний освітній цикл. Липень та серпень – це час активної роботи у приймальній комісії. Соціологічний факультет цього року пропонуватиме 10 освітніх програм на трьох рівнях здобуття вищої освіти – від бакалавра до доктора філософії з соціології. При цьому ми серйозно працюємо над оновленням наших програм. Так, наприклад, ми представимо вже 3 магістерські освітні програми в рамках спеціальності «Соціологія» - «Соціальні технології», «Соціальний менеджмент» та нову програму «Цифровий соціум».
В наших планах також в літні місяці провести декілька міжнародних шкіл та семінарів, онлайн-лекторіїв. Ми дуже різноплановий факультет, на якому функціонує 6 наукових шкіл - «Соціальні комунікації у світі, що змінюється», «Молодь та освіта в інформаційному суспільстві», «Соціологія соціальної роботи та управління в сучасному суспільстві», «Методи дослідження актуальних проблем сучасного суспільства», «Процеси інтеграції та дезінтеграції у розділених суспільствах», «Нові медіа та комунікативні стратегії інформаційного суспільства» - це відображає наше всебічне включення у розвиток соціологічної науки в Україні та за її межами. В рамках кожного наукового напряму протягом року планується реалізація наукових тем із фінансуванням та без нього, проведення тематичних секцій, «круглих столів», майстер-класів, дискусійних панелей, отже нудьгувати нам буде ніколи.
Наприкінці жовтня на факультеті планується проведення IV Конгресу Соціологічної асоціації України «Трансформація соціальних інститутів в інформаційному суспільстві». Це одна з ключових наукових подій для нашої соціологічної спільноти, тому ми вже розпочали серйозну підготовку, очікуючи гостей не лише зі всіх соціологічних центрів України, а й наших міжнародних колег.
Все вищезазначене вписано у щоденну практику роботи в рамках інтернаціоналізації вищої освіти. Так, з січня ми почали інтенсивну роботу над чотирирічним міжнародним грантом від Рамкової програми Європейського Союзу з досліджень та інновацій «ГОРИЗОНТ 2020» під назвою «Fostering the Urban Food System Transformation through Innovative Living Labs Implementation» - «Сприяння трансформації міської системи харчування через впровадження інноваційних живих лабораторій» (з реєстраційним номером 101000717), де соціологічний факультет у співпраці із Харківською міською Радою стали одними із 34 іноземних учасників. Як керівник цього проекту, я бачу, що у нас починаються 4 насичених роки досліджень проблематики ефективності міського планування продовольчої стратегії.
Ми продовжуватимемо реалізацію вже існуючих міжнародних науково-освітніх проектів - їх в цьому році на факультеті планується не менше 10; так, наприклад, я є відповідальним співвиконавцем проекту «Аналіз та вирішення конфлікту: Програма стажування для студентів» у співпраці між соціологічним факультетом та Університетом Мейсон, США; у рамках чого в цьому семестрі ми працюємо зі студентами у рамках однойменного міжфакультетського курсу, на який записалося 100 студентів.
Цікавим є той факт, що наш факультет активно включився у викладання міжфакультетських курсів для студентів 2-3 року навчання в нашому Університеті: у цьому семестрі було обрано 12 курсів на різну соціологічну тематику. Більше 1100 студентів зі всіх факультетів Каразінського університету за допомогою наших викладачів будуть вчитися розуміти суспільство, досліджувати суспільство, управляти суспільством та жити в суспільстві. Все це потребує серйозної підготовки та постійного моніторингу якості цього процесу. І ми не плануємо збавляти обертів.
Окремим своїм завдання цього року я бачу успішне закінчення ще одного цікавого міжнародного дослідницького проекту - ARDU «Акомодація регіонального різноманіття в Україні», що фінансується Дослідницькою Радою Норвегії та проводиться у співпраці з Центром соціальних досліджень університету Осло Метрополітан (2019-2021). Проект спрямований на отримання нових знань про взаємодію етнічної, мовної та регіонально-локальної ідентичності в контексті українських політичних реформ. Після проведення цікавих досліджень у Харківській та Чернівецькій областях разом с норвезькими колегами зараз ми працюємо над підготовкою монографії, що буде видана англійською та українською мовами. Сподіваюсь, восени на Соціологічному Конгресі, про який я згадувала, ми зможемо її представити академічній спільноті.
Ми плануємо цього року повертатися до оффлайн-заходів, якщо це дозволить пандемічна ситуація: відсвяткувати наш традиційний День факультету, провести третій Кубок декану з міні-футболу, у якому візьмуть участь студенти, викладачі та випускники факультету, повернутися до інклюзивних заходів - турнірів з настільного тенісу, з боулінгу.
Загалом, навіть останній рік не зміг збити соціологічний факультет з його власного неповторного шляху. І тому я з особливою теплотою відчуваю, що факультет збереже свою парадоксальну готовність до взаємної допомоги та підтримки! Адже тоді ми точно реалізуємо всі наші плани.
Бажаємо подальших успіхів!
Н. Волна
Фото: Вікторія Якименко
-
-
-
-
-
-
Університет у соціальних мережах: