Новини

• 
• 
• 
• 
•  8

2 вересня 2026 року

Нове дисертаційне дослідження про довіру та соціальний капітал громад: успішний захист Наталії Довбиш у Каразінському університеті

28 серпня 2026 року з 13:30 по 16:15 в Навчально-науковому інституті соціології та медіакомунікацій Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна відбулася радісна наукова подія. Аспірантка Наталія Євгенівна Довбиш успішно публічно захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора філософії зі спеціальності 054 Соціологія.

Тема дослідження стосувалася актуального для України питання: «Соціальний капітал територіальних громад України в умовах соціальних змін: прояви, трансформація, (дис)функції». Наталія Євгенівна у виборі цієї теми постала не тільки як науковець та дослідник, але й як соціальний активіст, голова ГО, співробітниця органів місцевого самоврядування з унікальним досвідом та особистою оптикою погляду на проблематику.

Для інституту та кафедри це радісна подія, адже робота готувалася чотири роки протягом війни і - вперше за багато часу - на заочній формі навчання. Інститут має тепер і успішні приклади захисту заочно підготованих дисертацій. Захист пройшов у теплій, але водночас критичній та дискусійній атмосфері, продемонструвавши високу наукову культуру каразінської соціологічної школи.

У межах свого дисертаційного дослідження Наталія Довбиш безпосередньо зосередилася на двох ключових емпіричних кейсах:
- Харківська територіальна громада (кейс прифронтової громади, що перебуває в умовах постійних безпекових викликів і критичної невизначеності);
- Кременчуцька територіальна громада (кейс громади в умовно тиловому Полтавському регіоні, яка класифікується як громада під ризиком обстрілів у центральній частині України).
Взагалы у теоретичній моделі Наталією було виділено три типи громад залежно від безпекової ситуації, включно з відносно безпечними громадами західних областей. Проте офіційна опонентка Катерина Батаєва у своєму відгуку прямо вказала, що цей третій тип громад фактично не розглядався й не досліджувався у самому дисертаційному проєкті. Рецензентка Олександра Дейнеко також зазначила, що роботі бракує узгодженості між добором реальних кейсів та запропонованою теоретичною типологією.

Для порівняння, верифікації та контекстуалізації власних результатів дисертантка здійснювала вторинний аналіз даних великих дослідницьких проєктів. Також використовувалися дані загальнонаціональних опитувань.

Дисертантка запропонувала теоретичне й практичне бачення того, як змінюється довіра в українському суспільстві та територіальних громадах. Вона зосередилася на феномені асиметрії, коли потужна горизонтальна солідарність, волонтерство та взаємодопомога під час війни поєднуються з послабленням і деформацією вертикальних зв'язків між громадянами та органами влади. На основі каскаду методів, що поєднав опитування 404 мешканців двох громад, експертні інтерв'ю з представниками самоврядування та громадського сектору, а також кейс-стаді Харкова та Кременчука, Наталія довела зокрема, що під тиском кризи довіра стає персоналізованою, мешканці перестають орієнтуватися на стабільні інституції.

Голова разової спеціалізованої ради, професорка Людмила Сокурянська задала високу планку для обговорення. Публічна дискусія виявилася по-справжньому живою. Опоненти та рецензенти відзначили високу якість зібраного емпіричного матеріалу, проте висловили серйозні теоретичні зауваження, які перетворили захист на глибокий науковий диспут.

Зокрема, докторка філософських наук Катерина Батаєва звернула увагу на теоретичні засади соціології простору. Вона зауважила, що дисертантка спочатку назвала географічний чинник лише просторовою рамкою, але в емпіричній частині сама ж довела вирішальне значення прифронтового розташування громади. Також Катерина Вікторівна запропонувала враховувати розмір міст, спираючись на класичні праці Роберта Даля та Едварда Тафта. Вона підкреслила, що відчуття громадянином своєї політичної ефективності у великому мегаполісі Харкові та середньому за розміром Кременчуці суттєво відрізняється за замовчуванням, що впливає на системну довіру.
Офіційний опонент, кандидат соціологічних наук Віктор Кузьмін, підняв питання співвідношення понять «трансформація» та «розвиток» соціального капіталу, наголосивши на потребі чіткіше розмежувати ці категорії, оскільки не кожна зміна структури зв'язків є прогресом. Також опонент порадив глибше дослідити зворотний вплив довіри на перебіг суспільних змін.
Рецензентка, доцентка Ольга Філіппова, зосередилася на методологічних моментах. На її думку, праця виграла б від залучення ширшої бази нормативних документів органів місцевого самоврядування. Вона підкреслила необхідність порівняння воєнних процесів із докризовим станом вертикального капіталу періоду 2014-2019 років для кращого розуміння масштабів змін.
Нарешті, доцентка Олександра Дейнеко у рецензії звернула увагу на те, що роботі бракує врахування юридичного контексту воєнного стану, зокрема діяльності військових адміністрацій та нових законів про мобілізаційну підготовку, які суттєво змінюють повноваження на місцях, а також вказала на складність поєднання такої великої кількості класичних теорій в одному першому розділі.

Наталія Довбиш впевнено та аргументовано відповідала на зауваження, демонструючи глибоке знання матеріалу та глибоку особисту залученість до проблематики. Члени спеціалізованої ради відзначили її зрілість як дослідниці
та поєднання наукової теорії та соціальної задіяності.

У підсумку засідання разова спеціалізована вчена рада одноголосно ухвалила рішення про присудження Наталії Довбиш ступеня доктора філософії.
Ми щиро вітаємо колегу із цим досягненням. Попереду нові дослідження та відбудова нашої країни, де соціологічне знання про згуртованість громад є надзвичайно затребуваним.
Наш інститут пишається здобутками, які підсилюють вітчизняну науку у цей складний час.

• Анонси
• Новини
• Фотогалереї