Сайт університету
Факультети та підрозділи
Новини
9091 травня 2022 року
Харків був одним із перших міст, які піддалися обстрілам російських ракет під час війни. Весь цей час місто було під постійними артилерійськими обстрілами, нальотами авіації та іншої зброї. Пошкоджено багато будинків, більшість із них – багатоповерхівки в мікрорайонах міста. Крім того, внаслідок обстрілів руйнується інфраструктура міста – опалення та газ, вода та електроенергія. Значно пошкоджені й інші будівлі міста, зокрема так звана критична інфраструктура, навчальні заклади та лікарні, будівлі місцевого самоврядування тощо.
Незважаючи на таку військову атмосферу, а також постійні обстріли, Харків продовжує триматися та підтримувати свої засоби до існування. Комунальні служби міста активно працюють над відновленням водо-, електро- та газопостачання; допомогають у вивезенні сміття; підтримують чистоту на вулицях і проспектах міста; наводять порядок у міських парках, скверах, базах відпочинку; готують зелені насадження міста до весни: садять квіти, обрізають дерева тощо. В українських ЗМІ можна побачити інформацію про те, що комунальники Харкова активно прибирають місто. Величезна кількість харків’ян, які просто проходять повз, пропонують свою допомогу та працюють поруч із комунальниками. Тобто місто демонструє високу соціальну згуртованість під час війни, активно допомагаючи один одному.
Частина комунальних підприємств та установ також продовжує працювати на допомогу мешканцям міста. Зокрема, продовжує роботу «Міський молочний комбінат – кухня дитячого харчування», який забезпечує дітей молочними продуктами та дитячим харчуванням. Організовано логістичні вузли (у кожному районі міста) для прийому та розподілу гуманітарної допомоги, яка надходить до Харкова з інших регіонів України та з-за кордону. Такими хабами керує «Харківський логістичний центр гуманітарної допомоги». Комунальний заклад «Харківський метрополітен» перетворився на бомбосховище, у якому багато жителів міста ховаються від постійних обстрілів. У місті продовжують працювати комунальні лікарні та місцеві амбулаторії швидкої допомоги.
Крім того, згідно з рішенням міської ради, усі жителі міста на час війни звільнені від сплати комунальних платежів. Також з перших днів війни харківська міська влада організувала допомогу жителям міста, які переховуються в метро від постійних бомбардувань. Така допомога включає продуктові пакети, гаряче харчування, ліки, доставку питної води та предметів першої необхідності. До ініціативи приєднуються представники малого та середнього бізнесу Харкова: закладів громадського харчування, фабрик та заводів тощо.
Також хочемо розповісти про наших партнерів – організацію «Зелень для вас», яка займається вирощуванням мікротрави. З перших днів війни вони активно допомагають людям у Харкові та інших містах у «гарячих точках», організовують волонтерську допомогу нужденним, забезпечують свіжою зеленню всіх охочих. Додамо, що неподалік міста триває вирощування мікрозелені, незважаючи на постійні бомбардування та загальну складну ситуацію в Харкові. «Зелень для вас» організовує нові логістичні ланцюжки та готує оточуючих нас однодумців.
Ще один напрямок нашої діяльності – неформальні дослідження того, як Харків адаптується до умов війни; як організовуються та модифікуються системи харчування та харчування в місті; як організовується волонтерський рух; яка гуманітарна та продовольча ситуація в місті та області. Зокрема, зроблено наголос на гуманітарній ситуації, моніторингу посівної кампанії, аналізі інформації в ЗМІ (місцевих та загальнодержавних) та офіційних джерелах – місцеві та регіональні органи влади (міська рада, обладміністрація, обласна рада). Також ми продовжуємо підтримувати контакти з учасниками Living Lab – учнями двох шкіл Харкова та їхніми батьками.
Також внаслідок війни частина учасників харківської наукової групи проекту змушена була виїхати за кордон. Зокрема, доцент Ольга Філіппова перебуває у Фінляндії, де постійно спілкується з представниками фінських ЗМІ, повідомляючи про ситуацію в Харкові та Україні. Також займається навчально-дослідницькою діяльністю університету. Ще одна учасниця нашої групи – доцент Олександра Дейнеко – перебуває в Норвегії у наших колег, де також активно поширює інформацію про війну в Україні, долучається до аналізу ситуації, проводить дослідження та читає лекції для місцевих студентів та науковців про соціальну згуртованість українців під час війни.
Крім того, інші учасники проекту, які залишилися в Україні, продовжують свою роботу в Харкові, Полтаві, Івано-Франківську та Дніпрі під керівництвом Олени Мурадян. Зокрема, вони наповнюють сторінки в соціальних мережах інформацією про ситуацію в Харкові, організовують волонтерську допомогу для студентів і співробітників нашого університету, жителів міста та області, підтримують дослідницьку співпрацю з нашими партнерами, проводять моніторинг ситуації та локальні дослідження щодо трансформації систем харчування у Харкові та області. Щодо волонтерської допомоги команди Fusilli, слід зазначити, що з перших днів війни харків’яни почали стикатися з проблемою нестачі продовольства.
Зокрема, це стосувалося студентів та працівників нашого університету, які проживали в гуртожитках. Про необхідність гуманітарної допомоги студенти на самому початку не писали. Але після того, як ми надали інформацію, що готові будь-яким чином допомогти, студенти почали активно звертатися до нас. Студенти потребували допомоги з кількох причин: брак фінансових ресурсів, страх вийти зі схованок і бомбосховищ, а також відсутність магазинів поблизу або брак припасів у магазинах. Ми створили онлайн-документ, де студенти написали свої адреси та потреби. Основними потребами студентів були їжа та ліки.
Пошук їжі на перших етапах був самостійним, ми стояли в чергах і пакували мішки з необхідним для студентів, зверталися до волонтерської мережі Харкова та до наших партнерів. Організація пошуку ліків була схожою, щодня ми ходили по аптеках у пошуках списку ліків, іноді вдавалося знайти кілька ліків на день, іноді не знаходили, але за тиждень могли знайти за адресою щонайменше половину необхідного. Важливо зазначити, що ліки можна було знайти лише в сусідніх містах, тому пошуком займалися ті, хто виїхав з Харкова.
Після того ліки та їжу треба було відправити на адресу студентів. Однак через небезпеку та затори іноді машину доводилося шукати годинами, іноді їх взагалі не було, а коли були, то вартість поїздки часто перевищувала вартість їжі, ліків і взагалі дорівнювала ціні поїздки до сусіднього міста до війни. Але через кілька тижнів вартість стала терпимою, а час очікування значно зменшився. Проте найбільша допомога була потрібна саме в перші тижні, тому довелося цілими днями шукати транспорт. У деяких районах водії відмовлялися їхати за будь-яку суму через небезпеку і довелося чекати кілька днів, поки припиниться обстріл.
За перший місяць війни нам вдалося налагодити систему доставки та отримання гуманітарної допомоги, тож зараз організувати допомогу стало набагато легше. І хоча більшість студентів уже виїхали з Харкова, є ще люди, яким потрібна допомога, наприклад, викладачі, які залишаються в Харкові.
Крім допомоги студентам, з другого тижня війни учасники проекту налагодили запаси продовольства в кількох районах Харківської області, а пізніше стали можливими виїзди до Харкова.
Запаси продуктів першої необхідності (хліб, борошно та крупи) були з Первомайського (Харківська область). Зараз наші волонтери працюють з продовольчими базами Полтавської та Дніпропетровської областей. Крім продуктів, також придбали засоби особистої гігієни та побутову хімію.
На даний момент продовольча логістика в області вже не є гострою проблемою, поступово почали працювати магазини та дещо стабілізується ситуація з продуктами харчування, але наші волонтери, як і раніше, надають допомогу тим, хто її найбільше потребує – людям похилого віку, сім’ям з маленькими дітьми та внутрішньо переміщеним особам. Основна волонтерська робота зосереджена на зборі та складанні списків лікарських засобів. Наявні ліки закуповують у сусідніх областях, тому що, на жаль, постачання ліків у Харківську область майже припинено. Ліки, яких немає в Україні через війну (насамперед, L-тироксин та Еутірокс), закуповуються за кордоном невеликими партіями приватно або через громадські організації, які надають допомогу.
Сьогодні наші волонтери продовжують робити все можливе, щоб забезпечити постраждалих від війни всіма необхідними продуктами харчування, ліками та навіть пошуком житла в області.
Українська команда проекту Fusilli продовжує працювати навіть в умовах війни. Віримо в перемогу України!
-
-
-
-
-
-
Університет у соціальних мережах: